Схованка від насильства в сім’ї: що таке кризовий центр

Схованка від насильства в сім’ї: що таке кризовий центр

«Батьки сварились на кухні, а я плакала у дитячій, сховавшись у шафу. Думала – через мене, адже дзвонили зі школи і розповіли мамі про те, що я з друзями бігала коридорами. В кімнату забігла мама, швидко зачинила двері на застібку. Вхопила мене, обійняла. Ми тихенько сиділи удвох, а батько ще грюкав у двері і щось кричав… Вже не пам’ятаю що, давно було. В той момент хотілося, щоб цей жах якомога швидше скінчився… Нам не було куди від нього дітися…»

Короткою історією поділилася хмельничанка Оксана. Жінці 24 роки, зізнається – досі боїться коли на неї кричать.

Такі історії непоодинокі в українських родинах.  За статистикою ПРООН,  від фізичного домашнього насильства в Україні страждає орієнтовно 1,8 мільйона жінок.Відповідно до даних поліції, у Хмельницькому з початку 2020 року складено 16 адміністративних протоколів щодо насильства в сім’ях.

Найбільше жінки зазнають психологічного тиску. На думку психологів, часто жінки не готові розірвати коло знущань від власного чоловіка. Це розповсюджене явище, адже потерпілі нерідко економічно залежні від кривдника, до того ж, тривалий час перебуваючи в деструктивних стосунках, можуть відчувати почуття провини за вчинений опір.

Та трапляються кризові ситуації, коли під час сварки, на емоціях, жінка вибігає з дому, схопивши за руку дитину, а в кишені – лише мобільний телефон. В такий момент важко адекватно оцінити і вирішити ситуацію… Де заспокоїтись собі і вберегти дитину від переживань? Куди йти? Куди дзвонити? Як бути далі? 

У такому випадку може допомогти поліція. Правоохоронці співпрацюють із спеціалізованими центрами, де можна тимчасово побути і оговтатись від складної ситуації.

Один з таких центрів ставить за мету запобігання насильству в сім’ях і активно допомагає, зокрема, сім’ям  внутрішньо переміщених осіб та родинам учасників АТО. Тут надають також інформаційну, психологічну, юридичну підтримку.

Детальніше про роботу кризового центру розповіла громадська активістка Леся Стебло:

«Ми не приймаємо на довгий період, максимум – три доби. Адресу центру категорично забороняється розголошувати. Працюємо з поліцією та перевіреними партнерами, які мають наші контакти і можуть зв’язатись з нами у будь-який час».

Центр було створено у 2019 році. За підтримки Українського жіночого фонду, небайдужих організацій, волонтерів та благодійників тут вдалось організувати все для комфортного перебування: диван для жінки та ліжечко для дитини, посуд, дещо з побутової техніки, санвузол і навіть пральну машину.

Волонтери центру запровадили командний супровід жінок, які постраждали від насильства в сім’ї.  Група «оперативного реагування», до якої зазвичай входять поліцейські, медики, соцпрацівники, психологи, юристи здійснює супровід потерпілої. Реалізація проекту значно налагодила партнерські стосунки між державними службами та громадськими організаціями дотичними до вирішення проблеми домашнього насильства.

За словами Лесі Стебло, тема домашнього насильства незручна і часто жінки досить довго наважуються вирішити цю проблему. Одна з причин – це різноманітні погрози кривдника – від позбавлення прав на дітей до вбивства.

«Наприклад, ситуація: жінка – людина з інвалідністю – довго терпіла знущання свого чоловіка, який погрожував позбавити її батьківських прав, в разі, якщо вона захоче покинути дім з дитиною. Вона тривалий час консультувалася з нашими юристами. Обставини склалися так, що під час чергової домашньої сутички приїхала поліція. На чоловіка склали адміністративний протокол, а її з дитиною доставили у центр. Через два дні нашу гостю з дитиною забрали родичі на постійне місце проживання», – розповідає пані Леся.

Трагічних історій багато. Активістка наводить ще один приклад, який непоодинокий в українських родинах (з етичних міркувань імена змінені):

«Пізно ввечері пролунав телефонний дзвінок від колег поліцейських із проханням розмістити в кризовій кімнаті нашого центру молоду маму Ганну з немовлям. Вона родом зі східної України, вийшла заміж за військового – Василя, який проходив там службу. Після закінчення контракту чоловіка приїхали жити в Хмельницький. Спочатку винаймали житло, а потім через низку проблем переїхали до свекра. Батько Василя з перших днів не сприйняв молоду невістку зі Сходу. Не знайшовши підтримки чоловіка, Ганна з дитиною повернулася до мами, але знову сталася прикрість – мама разом з вітчимом вигнали її з дому. За останні кошти Ганна придбала квиток до Хмельницького та приїхала до чоловіка. Із Василем вона так і не побачилась, а свекор сказав забиратися геть. Поліція допомогла Ганні знайти прихисток у нашій кризовій кімнаті. Ганна була вражена, що існують такі центри, і, оговтавшись, почала думати, що робити їй далі. Наступним кроком було рішення розміститися в Хмельницькому обласному Центрі матері і дитини. Згодом Ганну забрав додому Василь і, зрозумівши, що сталося за декілька днів з його молодою дружиною та донькою, взяв на себе відповідальність за своїх дівчат… Вразили нас слова дівчини: «А що б ми робили, якби не Ви? У світі все ж більше добра… »

Створення центру привернуло увагу громадськості до проблеми насильства в сім’ях, адже й досі ця проблематика залишається надзвичайно актуальною   для українського суспільства.  Реалізація цього проєкту підсилила обласний та місцевий план дій з реалізації Національного плану дій з виконання резолюції Ради Безпеки ООН 1325 «Жінки, мир, безпека».

Леся Стебло наголошує, що навіть у самих, здавалося б, безнадійних ситуаціях можна знайти вихід та ділиться корисними контактами у Хмельницькому та області:

  • Хмельницький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, в якому можна отримати консультації юриста та психолога:  вул. Кам’янецька, 38, телефон (038) 79-46-68;
  • Хмельницький обласний  центр соціально-психологічної допомоги, в якому окрім консультативної допомоги у разі необхідності можна отримати тимчасовий притулок – телефон (038) 74-64-72;
  • Хмельницький міський центр соціальної підтримки та адаптації, в якому окрім консультативної допомоги  психолога та юриста, у разі необхідності можна отримати тимчасовий притулок у соціальному готелі: вул. Житецького,22, телефони: (038) 75-29-86; (038) 67-51-13;
  • «Телефон Довіри 15-50» – цілодобово надається  екстрена психологічна допомога консультантами-психологами. Телефон 067-133-15-50;
  • Центр соціально-психологічної допомоги для осіб, що постраждали від домашнього насильства (Хмельницька область): (0382) 74-64-72
  • Центр матері і дитини (Хмельницька область): (0382) 62-21-50
  • Національна гаряча лінія з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації – 0-800-500-33. Короткий номер з мобільного – 116-123.
  • Національна дитяча гаряча лінія – 0-800-500-225 (безкоштовно зі стаціонарних, мобільних телефонів). Короткий номер з мобільного – 116-111.

Наталія Кошай, блогерка

admin

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *